Сторінка для батьків

Лілія Гриневич. ПРО НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, ЯКЩО ВЧИТЕЛЬ НЕ ПОГОДЖУЄТЬСЯ ВЧИТИ ПО-НОВОМУ

– Ми дуже уважно стежили за розвантаженням програм початкової школи. Але підручники залишаються ті самі, і вчителі, які не вміють працювати по-новому, теж. Яким чином в таких умовах нововведення мають бути ефективними?

– Фундаментальні нововведення будуть після оновлення стандартів освіти, підготовки вчителів і запуску нової української школи – це планується на 2018рік.

Однак нинішні школярі не можуть чекати. Для нас дуже тривожний дзвінок, коли діти втрачають інтерес до навчання вже в третьому класі. Тому ми вирішили здійснити проект оновлення програм початкової школи надзвичайно швидко.

Ви цілком правильно ставите питання. Ми даємо доопрацьовані програми. Тепер нам треба привернути увагу вчителів – і навчити їх працювати з цими програмами. Тому що підручники залишаються ті самі, стандарти навчання лишаються ті самі, і корекція програм зроблена в межах стандарту.

У серпні в кожній області відбудуться конференції для вчителів, які мають три головні питання: готовність до нового навчального року, концепція нової української школи, яку ми презентуватимемо, та програми початкової школи.

Крім того, на засіданнях методичних об’єднань вчителів початкової школи мають розібрати ці програми і детально з ними ознайомитися.

Це надзвичайно важливо.

В масштабах країни єдиний інструмент найшвидше донести інформацію – це інтернет.

Поки на сайті Міносвіти немає необхідного функціоналу, ми викладатимемо на EdEra.com допоміжні навчальні матеріали. Ще плануємо спільний українсько-канадський проект – 10-хвилинні відеоуроки, які покажуть нашим вчителям методики компетентнісного навчання.

Батьки теж знають про оновлення програм початкової школи. Вони мають питати своїх вчителів: “А як ви використовуєте це оновлення?”

Ми зі свого боку також будемо впливати. Усі наші інститути післядипломної освіти в кожній області отримали вказівку, що основною темою курсів підвищення кваліфікації має бутизапровадження методик компетентнісного навчання.

Але навіть в цих інститутах ми не маємо достатньо фахівців, які можуть це зробити. Тому це є широкомасштабна робота.

Ми рухаємося такими маленькими кроками – але краще маленький крок вперед, ніж не робити нічого.

– Я не так давно для себе з’ясувала, що вимоги з каліграфії і охайності писання в зошитах і раніше не були такими суворими. Тобто дитина могла не відступати три клітинки справа і зліва, як вимагалось, і за це не мали б зніматися бали. Тобто є багато речей, які вчителі роблять, тому що вони так звикли – а не тому, що такі вимоги.

– З учителями треба працювати, змінювати їхнє розуміння навчання. Крім того, треба моніторити діяльність вчителів, і це справа адміністрації шкіл.

Коли вчителі отримають оновлені програми, ми будемо їх націлювати на те, аби вони навчали саме за ними.

Якщо раніше на уроках англійської від 6-річної дитини вимагалось копіювання “графічного зображення слів, словосполучень та речень”, то за зміненими програмами у першому семестрі першого класу буде лише усне мовлення.

Вчителі англійської  не зможуть посадити дітей, щоб ті мучилися і робили ці копіювання. Вони абсолютно безглузді для такої малої дитини, яка щойно вчиться писати рідною мовою. Якщо вчитель продовжить з першокласниками писати, це означає, що він порушує програму.

Є певні критерії, за якими ми можемо відслідковувати, як діє вчитель. І на це будемо націлювати адміністрації шкіл.

Зрозуміло, що цей моніторинг праці вчителя йому неприємний. Вчитель завжди каже, що процес навчання страшенно забюрократизований, і вчителю треба більше довіряти.

Успішні освітні системи ґрунтуються на довірі до вчителя. Але разом з тим, ця довіра завжди корелюється з рівнем кваліфікації вчителя – коли вчитель настільки кваліфікований, що ми можемо віддати спокійно йому своїх дітей, і знаємо, що він буде робити все на користь дитині.

Ми маємо пояснити вчителю, який пропрацював 20-25 років у школі, чому діти мають писати олівцем у першому класі, поки у них не виробляться сталі навички письма. Тому що вчитель ніколи не думав, що коли дитина пише ручкою і змушена часто щось виправляти, це формує в дитини страх помилки.

– Ми ще повернемось до питання про вчителів, але зараз я хочу з’ясувати: що ще мають знати батьки про вимоги, яких насправді немає?

– Широка дискусія навколо програм початкової школи показала, що батьки мають право передивитися програми, можуть їх якось оцінити.

Зараз ми доопрацьовуємо методичні рекомендації щодо навчально-виховного процесу в початковій школі. Там будуть питання, пов’язанні з оцінюванням, які ви піднімаєте.

Як тільки буде зроблено проект методичних рекомендацій, знову кладемо на EdEra. Усе це буде на сайті МОН – щоб кожен міг знайти в цей документ, подивитися на нього і, в разі потреби, принести своєму вчителеві.

Не можна скочуватися в крайність, коли батьки диктують вчителеві, як навчати дітей, тому що кожен має займатися своєю справою. Але займатися своєю справою треба професійно і кваліфіковано.

Тому підкреслю – методичні рекомендації до оновлених програм будуть суттєво осучаснені. І вчителі мають їх виконувати.

Батьки зможуть апелювати до цього документу, коли бачитимуть, що вчитель порушує ці методичні рекомендації.

– Дуже складно відстежити, як вчитель ставиться до дитини, чиї батьки активно чогось добиваються. Яким має бути план батьків, які хочуть захистити інтереси дітей з тим, аби не зашкодити дітям?

– Я б говорила не про контроль батьків над вчителями – а про партнерство батьків та вчителів. Це нова категорія, яку ми мусимо додати до нашої школи.

Тому що батьки часом зараз розглядаються школою як “ті-хто-мають-принести-гроші-на-школу”. А вони мають бути партнерами. Школа теж не має, де ще шукати інших партнерів, – бо це дві сторони, які найбільше зацікавлені в успіху цих дітей.

Культура партнерства в новій українській школі – це взагалі одна з базових цінностей нової школи.

Батьки мають право у ввічливій формі навести свої аргументи вчителю – тому що все робиться заради якості освіти дітей.

Наприклад, сказати: “На сайті Міністерства освіти й науки написано, що діти мають писати олівцем, а ви заставляєте писати ручкою, а ще червоним підкреслюєте помилки – це стрес для дитини. Будь ласка, чи можете ви перейти до нових методичних рекомендацій”.

Якщо вчитель буде казати, що він не погоджується з цими методичними рекомендаціями і хоче вчити так, як вчив 25 років до того, то в цьому випадку ви звертаєтеся до дирекції школи про порушення методичних рекомендацій.

Якщо дирекція школи не реагує – тоді, будь ласка, напишіть на електронну скриньку Міносвіти з чітким вказанням номера школи та прізвищем вчителя. Якщо є порушення методичних рекомендацій і програм, які затверджені колегією Міністерства освіти й науки, це для нас є приводом для інспекції і визначення, наскільки вчитель виконує посадові обов’язки.

– Нинішні підручники для початкової школи будуть відірвані від нової програми, по якій вчитель має йти. Ви плануєте видавати нові?

– Програми оновлені в межах чинних стандартів, а підручники написані під існуючі стандарти, тож вони не будуть відірвані від оновлених програм.

– Але в них є інформація про те, що видаляють з програми і навпаки.

– Ми не маємо коштів змінювати підручників на цьому етапі. Нові підручники будуть під нові стандарти. Але вчитель завжди має право щось пропустити в підручнику і орієнтуватися на програму.

У підручнику для 6-річних дітей в перші місяці навчання було визначення нуля: “Нуль – це відсутність елементів в множині”.

Була значна частина вчителів, які розуміли, що це абсолютно глупота – змушувати дітей вчити це напам’ять в 6-річному віці у перші місяці навчання в школі. Вони просто опускали це визначення і подавали його вже тоді, коли дитина була до цього готова.

Шлях збільшення кількості фактичних знань та інформації, яким йшла наша школа останні десятиліття, безперспективний.

У нас відбулася знаннєва криза української школи. Ми мусимо це зрозуміти і визнати.

Ми повинні виділити ядро знань, з яким треба обов’язково працювати. На цьому ядрі знаньбудувати вміння, як застосовувати ці знання для вирішення практичних життєвих ситуацій, як формувати навички критичного мислення.

Таким чином ми маємо сформувати в дітей ключові компетентності, які сьогодні визнані провідними освітніми системами світу як ті, які необхідні для сучасної людини в 21 столітті. І вони будуть покладені в основу змісту освіти в новій українській школі.

Але у будь-якому випадку, оновлення програм – це вже крок назустріч тим дітям, які сьогодні вчаться у початковій школі.

Я весь час звертаю увагу вчителів на те, що ми живемо в новому столітті. Це інше покоління дітей, яке по-іншому сприймає інформацію. Ми теж мусимо мінятися.

Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас.

Зараз ми залишаємося в межах старих державних стандартів, в яких визначені основні очікування і навчальні результати. Але ми торуємо трохи іншу дорогу до доходження до результатів.

Наприклад, діти мають знати табличку множення. Це обов’язковий результат навчання.  Але щоб вони нею справді добре володіли, її треба вчити більшу кількість уроків, і вчитися практично її застосовувати, а не просто зазубрити.

Ми зараз шукаємо можливості, як потім провести моніторинг навчальних досягнень дітей початкової школи, які вже будуть навчатися за розвантаженими програмами.

Але я буду наполягати і можу аргументувати всім опонентам, що цей крок є кроком назустріч до дітей і кроком назустріч до підвищення їхнього інтересу до навчання.

Бо від того, що відбудеться з учнями в початковій школі, дуже залежить те, наскільки успішні вони будуть в основній школі. Якщо вони знеохотилися до навчання на рівні 3-4 класу, то важко очікувати, що вони потім будуть успішними в базовій школі. Це критично важливо.

Ми довіряємо українським вчителям і будемо їхнім партнером, щоб вони змогли зробити такий самий крок назустріч дитині. Більшість коментарів на ЕдЕрі було від вчителів-практиків, і саме за їхніми пропозиціями оновлювалися програми.

Більше того, в нас є чимало позитивних відгуків і з регіонів про заплановані зміни.

– Коли планується розвантаження програми для старших шкіл?

– Зараз ми в першу чергу працюємо над 9 класом, бо наступного року мають друкуватися підручники для 9 класу. І тут вже є можливість, ці програми скоригувати з підручниками.

– Щодо нововведень, для школярів початкової школи. Окрім того, то діти можуть писати олівцем і вчитель не має виправляти червоною ручкою – що ще зміниться з 1 вересня?

– Усі нюанси будуть в методичних рекомендаціях, які зараз готуються.

Але точно буде обмеження в домашніх завданнях. Тому що в нас є дуже тривожний сигнал про те, що діти в 3-4 класі діти мають завеликі обсяги домашніх завдань. Інколи буває, що обсяг написаного в домашніх завданнях перевищує обсяг написаного на уроці. Дитина перевтомлюється і втрачає інтерес до навчання.

Тобто в методичних рекомендаціях буде дано рекомендації щодо обмеження домашніх завдань по обсягу.

Будуть питання, які пов’язані з читанням. Для нас важливо, щоб дитина вчилася розуміти текст, не боялася висловлювати свою думку. Ми хочемо відійти від техніки читання на швидкість – до читання з розумінням.

Далі аналіз тексту, як дитині зробити з нього висновки.

Коли дитина оцінює, наприклад, не героя – чи він позитивний, чи негативний – а оцінює його вчинки. І це вже формує в дитини навички критичного мислення.

Тобто ми елементи компетентнісного підходу зашиваємо в такі нюанси – і це вже і є маленькі кроки вперед до нової української школи. Як би це патетично не звучало, але для нас це важливо.

І батькам, і вчителям потрібно зрозуміти суть реформи школи, яку ми втілюємо. Я взагалі вважаю, що в освіті не можна провести реформу, яка не має суспільного прийняття.

Ми розробили проект закону “Про освіту”. У ньому фактично виписані всі параметри реформи освіти, зокрема, освітньої середньої школи.

Але людям дуже важко читати закон. І все, що вони з нього почули і зрозуміли – що буде додатковий рік навчання. А коли уявили собі, що в оцій школі, яка зараз перевантажена теоретичною інформацією, де діти почасти втрачають своє здоров’я, яка є нудною, діти ще мають сидіти 12-ий рік – більшість обурилась.

Така 12-річна школа нам не потрібна.

Для нас важливо пояснити доступною простою мовою ідеї нової української школи, в чому вона принципово має відрізнятись. І це буде в Концепції, яку ми презентуємо наприкінці серпня.

Нам важливо, аби суспільство підтримало цю реформу.

Ми мали цей довід із ЗНО. Аж коли ми достукались і пояснили, що дає ЗНО для дітей, і нас підтримало суспільство – потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху.

– Перед інтерв’ю батьки, які відкривають альтернативні навчальні заклади, просили задати вам ще одне питання. Я знаю, що підтримка цих ініціатив передбачена у законопроекті “Про освіту”. Але мам-активістів цікавить принципова позиція МОН з цього питання. Що ви робите, аби полегшити їм життя?

– Спільно з МОЗ ми розробили нові санітарні регламенти для дошкільних навчальних закладів, які дають можливість відкривати маленькі дошкільні навчальні заклади навіть у житловому фонді.

Тепер не обов’язково мати окрему кухню садочку – а можна цілком законно замовити кейтерингову службу. Це не спрощення, а осучаснення, не якесь пониження стандарту – так працюють в європейських країнах, це насправді розширення можливостей.

Ми почали роботи над новими санітарними регламентами для шкіл, і це має полегшити їх відкриття.

Я прихильник свободи вибору в освіті. Якщо батьки мають певні переконання – релігійні, чи у вихованні, які є в інтересах дитини і не суперечать Конституції – то вони мають мати право вибору в освіті. Воно забезпечується приватною освітою, альтернативними підходами, зокрема домашнім навчанням.

У законі “Про освіту” ми створюємо поле для визнання результатів цього навчання, адже маємо бути впевнені, що ця дитина отримує якісну освіту в межах стандарту.

Тому повинно бути періодичне визнання результатів навчання на базі загальноосвітнього навчального закладу.

Це все передбачено в Законі “Про освіту”, як і принцип “гроші ходять за дитиною”. Він стосується всіх форм власності, тому це вже має зняти певне фінансове навантаження з батьків.

Виховання дитини. 

Поради про запобігання дитячих істерик.

Сім порад батькам, які допоможуть попереджувати появу істерик у дитини.

http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/1930/    

Розвиток дитини. Розвиток у дітей емоційної грамотності.

Не секрет, що діти мають труднощі при висловленні своїх емоцій. Коли дитина щось відчуває й не знає, як це виразити, скоріш за все, вона просто по-акторському розіграє свої відчуття. Навчання емоційної грамотності є однією з найважливіших речей, які батьки можуть зробити, щоб гарантувати своїй дитині благополуччя й успіх у майбутньому.

Емоційна грамотність допомагає укріпити саморегуляцію, що призводить до покращення фізичного та психічного здоров’я. Дослідження також показали, що емоційно грамотні діти краще вчяться в школі.

Зрозуміло, що емоційна грамотність важлива, але що це таке? Її можна представити у вигляді чотирьох окремих компонентів: ідентифікації (прояву) емоцій, визнання емоцій (тих, які ви відчуваєте), знання способів управління емоціями й регулювання ними та співчуття (співпереживання) іншим.

Ось деякі способи, за допомогою яких ви можете розвинути у своєї дитини емоційну грамотність.

Детальніше  http://childdevelop.com.ua/articles/develop/9/